Сб. Дек 7th, 2019

Новини України та Світу

Дякуємо за розповсюджування інформації

Таким шляхом Зеленський точно позбавить Україну від корупції: експерт Ослунд запропонував стратегію

1 min read

Шведський економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Ослунд позитивно оцінив ідеї команди президента Володимира Зеленського з приватизацією держпідприємств в Україні, давши кілька порад.

Президент Володимир Зеленський справедливо підкреслив необхідність приватизації держпідприємств. Ця реформа дасть позитивний ефект.

На даний момент залишилися українські держпідприємства — головне джерело корупції і неефективності, оскільки більшість з них захоплені тіньовими власниками. Дохід від активів приватних компаній лише в 2018-му був в чотири рази вище, ніж держкомпаній. В результаті бюджет країни втратив близько $3 млрд за весь рік.

Більшу частину держпідприємств варто приватизувати, а іншими управляти з комерційної точки зору, прибутку — в рівних умовах, як і з приватним бізнесом.

В Україні налічує 3350 державних підприємств, але більше половини з них — крихітні і знаходяться в процесі ліквідації, а діючі — дуже малі. Активи 100 найбільших держпідприємств складають більше 90% всіх активів державних підприємств, а три найбільших — «Нафтогаз», «Укрзалізниця» і «Енергоатом» — володіють двома третинами цих активів.

Занадто довго Україна трималася за них і не могла розірвати замкнене коло корупції та неефективності.

Незаконні тіньові власники, а не соціалістична ідеологія, є справжньою перешкодою на шляху до приватизації. Після грандіозного оновлення влади у країни з’явився унікальний шанс позбутися від цього зашморгу.

Уряду потрібно швидко скласти список 100 найцінніших підприємств. Решта 3250 підприємств повинні бути переведені в державний фонд для ліквідації або ж приватизовані і продані з аукціону за будь-яку ціну. Бажано, щоб ці приватизаційні аукціони провели на регіональному рівні, а виручені кошти передали до місцевих бюджетів.

Швидкість, а не вартість, повинна стояти в пріоритеті. Думайте про ці активи, як про сміття, від якого держава хоче позбутися. Невеликі держпідприємства зазвичай володіють невикористовуваними землями або покинутою нерухомістю. Такі невикористані активи можуть приносити прибуток в руках приватників.

Що ж робити з сотнею найбільших державних підприємств, що представляють реальну цінність? Це делікатна проблема. І тут варто застосувати чотири принципи:

Перший — державна власність повинна стати винятком, а не правилом. Державі потрібно визначити, які підприємства є стратегічними і повинні залишитися в держвласності на довгостроковій основі, а які слід приватизувати. Повинно бути чітке обґрунтування того, чому підприємство вважають стратегічним. Тільки ті, які виконують в першу чергу регулюючі функції або мають життєво важливе значення для національної безпеки, такі як газопровідна система, повинні залишатися в руках держави. Для інших, приватний сектор — це найкраще рішення.

Другий — міністерства повинні не завідувати підприємствами, а регулювати і реформувати економіку. Держпідприємства повинні управлятися незалежно, і бути комерційно нарівні з приватним сектором. Ними повинні управляти професійні менеджери, які отримують конкурентоспроможні зарплати. Щоб забезпечити об’єктивність і незалежність керівництва держпідприємств спочатку вони повинні бути акціоновані. Цей процес вже зайшов далеко. Далі, щоб убезпечити їх комерційну незалежність, державним підприємствам потрібні наглядові ради, в яких більшість — незалежні директори. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман недавно заснував такі поради в дев’яти великих державних компаніях. Але потрібно більше.

Третій — всі стратегічні комерційні компанії повинні бути переведені в державну власність, щоб вони залишалися на відстані витягнутої руки міністерств. Інші держпідприємства, які не мають комерційних цілей і виконують лише регуляційні функції, як, наприклад, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України — повинні стати незалежними державними агентствами.

Четвертий — приватизувати великі нестратегічні комерційні держпідприємства. Їх потрібно перевести до більш «м’язистого» Фонду державного майна. Час ваучерної приватизації закінчився. У приватизації великих активів ціна важливіше, ніж швидкість, але довіра до приватизаційного процесу ще важливіша. Якщо люди не довіряють йому, тоді навіть більший прибуток, отриманий за актив, не буде вважатися успіхом, тому що у майбутньої приватизації не буде підтримки. Експертам державного фонду потрібно зрозуміти, в якій формі і коли для приватизації буде найкращий час і як до неї підготуватися якнайкраще, піклуючись про прозорість і віру в цей процес.

Деякі з активів, наприклад, порти і фабрики середнього розміру краще продавати з аукціону цілком. В інших випадках, в світі може бути всього кілька потенційних покупців, що потребують переговорів зі стратегічними покупцями. І нарешті, для деяких великих компаній правильним підходом було б приватне первинне розміщення на фондовому ринку, куди повинні бути залучені іноземні інвестори для забезпечення ринкової конкуренції.

Приватизація великих підприємств — це дуже складний політичний і економічний процес, що вимагає як технічної, так і фінансової допомоги від міжнародних фінансових організацій.

Наприклад, від Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Світового банку. ЄБРР може купити міноритарний пакет акцій перед приватизацією, а міжнародні фінансові організації повинні видавати кредити інвесторам c хорошою репутацією, допомагаючи розвинути довіру до приватизаційного процесу.

Хороша новина в тому, що в України є шанс позбутися від своїх державних підприємств раз і назавжди. Цієї осені парламенту і президенту варто скористатися моментом.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *